1. Фінансування освіти у тому вигляді, у якому воно існує сьогодні, порушує, на мій погляд, право людини на однаковий доступ до якісної освіти для всіх громадян України, проголошений у Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті /у її проекті/. Якість навчання залежить, звичайно, від майстерності вчителя, але й забезпечення засобами навчання має велике значення. Про яку доступність у досягненні освіти може йти мова, якщо для одних дітей – комп’ютерні класи, лінгафонні кабінети в державних, а не приватних школах, а для інших – класи-комплекти?
2. Поділ предметів у навчальних планах на державний та шкільний компонент через недостатнє фінансування останнього з місцевих бюджетів до того, що навчальні предмети, факультативи, додаткові заняття, гуртки просто не існують. Тому пропоную шкільний компонент фінансувати також з державного бюджету. Чи винні діти, що проживають у економічно слабкому регіоні?
3. Відсутність централізованого оснащення шкіл теж порушує принципи доступності якісної освіти. За наявності багатьох шефів є можливість впровадження сучасних інформаційних технологій: Інтернету, дистанційного навчання, електронних підручників. А за їх відсутності елементарне шкільне унаочнення стає не вирішуваною проблемою. Особливо на селі, адже стан аграрного сектору відомий всім.
4. У законі про освіту передбачена можливість створення у сільських школах класів при наявності 5 учнів. Але при цьому вчитель отримує значно менше, хоча вичитує всі передбачені шкільною програмою години. Тому навчальне навантаження вчителів початкових класів у сільських школах, на мою думку і думку моїх колег, не повинно залежати від кількості учнів в класі. Якщо 5 учнів – це клас, то відповідно треба оцінювати і працю вчителя. Те ж саме стосується і плати за класне керівництво.
5. Періодичні відключення електроенергії на селі – явище в останній час звичне. Про яку якість навчання можна вести мову, якщо учні і вчитель під час уроку не мають змоги роздягнутись? Необхідно заборонити відключення електроенергії хоча б у навчальних закладах. Хоча це не вирішує проблему, бо за умови відключення осель та неможливості підготувати домашнє завдання, прочитати книгу, переглянути телепередачу теж порушується принцип доступності якісної освіти для всіх громадян України.
А оскільки це проблеми, які характерні саме для села, то можна погодитись з думкою, що висловлена в проекті Національної доктрини розвитку освіти: “Потребує приведення до стандартів освіта у сільській місцевості!”. Залишається побажати, щоб ці слова не залишались лозунгами.
6. Підвищення заробітної плати теж викликає зауваження та пропозиції, зокрема надбавка за стаж. Вона не повинна залежати від навантаження. Адже на сьогодні часто більше отримує той, хто має більше годин, а не той, хто більше пропрацював. Вчитель, що прагнув якості, а не кількості, виявився обділеним.