Тези доповіді делегата II Всеукраїнського з'їзду працівників освіти кандидата технічних наук, доцента Колєгаєва Михайла Олександровича
За останні десять років у світовому судноплавстві відбулись глобальні структурні зміни, пов'язані з переходом традиційної морської діяльності від судновласників до компаній, що спеціалізуються на управлінні суднами.
Нажаль, в Україні за цей час не сформувалось вітчизняне конкурентне середовище, спроможне змагатися з діяльністю іноземних транспортних компаній. Це призвело до втрати Україною більшої частини морського флоту і до здачі конкурентних позицій вітчизняними транспортними організаціями, що здійснюють перевезення зовнішньоторговельних вантажів. Понад 90 % (біля 100 тисяч) моряків України в результаті втратили роботу на суднах вітчизняного флоту. Цим скористались провідні морські держави і країни Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Ці країни скупили за безцінь флот, укомплектувавши його дешевою робочою силою з країн, що розвиваються, і передали ці судна під управління компаніям, які спеціалізуються на управлінні суднами під різноманітними «зручними прапорами» (прапор країни з відкритою реєстрацією суден).
Таким чином, у світі здійснилася у повному розумінні широка інтернаціоналізація судноплавства. Сьогодні більше 50 % світового флоту працює під «зручним прапором». Для того щоб легше уникнути вимог Міжнародної федерації профспілок, судноплавні компанії почали комплектувати багатомовні екіпажі суден.
Останнім часом вільний ринок праці характеризується зростанням чисельності моряків з країн Азії. Якщо у 1960 р. вони складали 15 % від загальної чисельності моряків, то у 1987 р. — 67 %, а зараз їх частка сягнула 81 %. Китай у 2000 р. проголосив національною політикою просування 500 тисяч морських офіцерів на вільний ринок праці протягом п'ятиріччя.
В цих умовах для українського моряка збереження завойованих позицій та подальше просування на ринку праці є нетривіальним завданням.
Ця мета є економічно виправданою через надходження валютних коштів безпосередньо громадянському населенню країни. А саме, навіть при середній ставці морського офіцера 2000 у.о. на місяць та шестимісячному середньорічному контракті, просування 100 тисяч офіцерів дає 2000х100 000 х 6 = 1,2 млрд у.о. на рік.
Однак вирішення цього завдання можливо лише на базі досить добре налагодженої системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та атестації моряків і належних нормативних документів, які б сприяли безперервному удосконаленню системи.
Аналіз міжнародних публікацій, а також документів, надісланих з ЇМО українським компетентним особам для здійснення експертизи, показує, що країни-постачальники трудових ресурсів серйозно ставляться до розвитку національних систем підготовки моряків.
При цьому країни-конкуренти на ринку праці особливе значення надають системі безперервної післядипломної освіти моряків, яка включає обов'язкову допідготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з періодичністю не менше одного разу на п'ять років, що пояснюється такими факторами:
• морські судна будуть завжди являти собою складні, дорогі рухомі об'єкти, в яких наукова та інженерна думка постійно реалізує останні досягнення людства;
• десятки, а то й сотні тисяч тонн вантажу, що перевозиться на борту, при помилках в експлуатації та управлінні судном часто призводять до втрати людських життів і завдають колосальної шкоди оточуючому середовищу;
• з цієї причини Міжнародна морська організація (ЇМО) постійно підвищує вимоги й висуває високі стандарти щодо знань, умінь та професіоналізму моряків;
• прагнення до одержання максимально високого прибутку у судноплавстві накреслило тенденцію до скорочення чисельності екіпажу судна (якщо у 60-ті роки середня чисельність досягала 45-50 чоловік, а у 80-ті — до ЗО чоловік, то у 90-ті роки вона скоротилася до 18 з тенденцією подальшого зменшення до 9 чоловік). Цей фактор висуває проблему кардинального перерозподілу функцій в екіпажі і, безумовно, робить необхідним постійне удосконалення системи післядипломної освіти та атестації моряків. В Україні з 1954 р. по 2000 р. діяла система безперервної морської освіти, що враховувала всі вищезгадані фактори. Це дозволило нашим морякам вийти на міжнародний ринок праці, де вони користуються попитом.
При Міністерстві освіти і науки у морських вищих навчальних закладах організовано центри підготовки та атестації плавскладу, морські тренажерні центри та їх філіали у містах Київ, Одеса, Ізмаїл, Маріуполь, Керч, Севастополь. Пілотним вищим навчальним закладом у цій системі є Одеська державна морська академія, а базовим центром — Центр підготовки та атестації плавскладу ОДМА. В основу побудови такої системи були покладені вимоги Міжнародної конвенції з підготовки та дипломування моряків 1978 року з поправками 1995 року, що стосується тренажерної бази, новітніх технологій оцінки компетентності моряків, інструкторів-екзаменаторів, удосконалення змісту перепідготовки та підвищення кваліфікації як органічної складової системи морської освіти. Основним джерелом фінансування розвитку цієї системи були надходження від моряків, які оплачують курси підвищення кваліфікації. Проходження цих курсів було завжди обов'язковою умовою при атестації та переатестації моряків.
Однак у лютому 2000 року за рішенням Державного департаменту морського та річкового транспорту було здійснено низку необґрунтованих заходів у бік вихолощування з великим трудом налагодженої національної системи підготовки та атестації моряків, а саме.
При Міністерстві транспорту, без будь-яких спроб співробітництва з Міністерством освіти і науки, було організовано Державне підприємство з атестації та реєстрації плавскладу.
Цим підприємством, контролюючим протокол кваліфікаційної комісії, скасовано метод перевірки компетентності на тренажерах і курси підвищення кваліфікації. Державні кваліфікаційні комісії перестали бути часткою єдиної системи підготовки та атестації. Це нанесло відчутний удар як по економіці системи післядипломної освіти, так і по якості підготовки моряків.
Атестація морських офіцерів зараз здійснюється без попередньої перевірки компетентності на тренажерах; комісіями використовується лише метод усної співбесіди або спрощеного письмового іспиту.
Розірвано налагоджений десятиріччями зворотній зв'язок між системою післядипломної освіти моряків і морською галуззю.
Міністерством транспорту заморожено затвердження нормативного документу вищого рівня, приписаного Кодексом торговельного мореплавства України — «Положення про звання осіб командного плавскладу». Проект цього документу, розробленого ПНДІМФом, повинен нормативне визначати відповідність звань осіб командного плавскладу та рівнів морської освіти і приписати обов'язковість курсів підвищення кваліфікації моряків при їх атестації.
Висновки та пропозиції
1. Втрата Україною морського флоту призвела до перерозподілу ресурсів плавскладу від внутрішніх потреб до зовнішнього міжнародного ринку праці. Тому питання якості підготовки та підвищення кваліфікації моряків перестали бути актуальними для Міністерства транспорту України.
2. У той же час для Міністерства освіти і науки та в цілому для громадянського суспільства України подальший розвиток національної системи підготовки моряків є економічно і соціальне виправданим.
Органи державної влади повинні всіляко сприяти розвитку у нашій країні, на базі платних освітніх послуг, мережі морських навчальних закладів і тренажерних центрів, оснащенню їх сучасним обладнанням і технологіями перевірки компетентності.
3. У ході просування і закріплення українського моряка на міжнародному ринку праці безперервне навчання осіб командного і рядового плавскладу стає одним з найважливіших факторів у досягненні цієї мети та економічній підтримці системи післядипломної освіти.
4. Вирішення завдань з усунення недоліків в існуючій системі підготовки та атестації моряків не потребує виділення будь-яких бюджетних коштів.
Достатнім на першому етапі є Постанова Кабінету міністрів України «Щодо удосконалення атестації та дипломування моряків» (проект додається) і затвердження Положення про звання осіб командного складу, розробленого Міністерством освіти і науки.
ртаменту морського та річкового транспорту було здійснено низку необгрунтованих захо-